Вона була самотня в цьому світі.
Вона була одна така. Нажаль
Ти знаєш, жити як вона – ще треба вміти.
Вона зникає у якомусь з цих проваль.
Краплина крові, вже остання, бачиш?
Рукою ще стіка і пада вниз.
Для неї в смерті ти уже нічим не значиш.
Цікаво, лиш на морі морський бриз?
Любов не виміряєш ти грошима.
Ти можеш постаратись, та дарма.
Вона була завжди з думками лиш своїми.
І помиратиме Самотня теж сама.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=227383
Рубрика: Міська (урбаністична) поезія
дата надходження 08.12.2010
автор: Шалена помаранча Лорна