Іще прошу життя. Прошу життя.
І хліб насущний. І до хліба – сала.
Щоб все, що можна, в себе я всотала.
О, ця масна жадоба «живота».
Помилуй ’мя, я є твоя, ота,
Що вчилась визнавать свого васала.
А визнавши, сягнувши меж – повстала,
Та все Тобі, о Боже, поверта.
І просить жити на нових глибинах,
І проситься зліпитися із глини,
І просить вирізьбити з дерева її,
І просить голосу на луки і гаї,
І просить солі до солодкого смаку.
Почуй же, Господи, мене земну таку!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=227328
Рубрика: Лірика
дата надходження 08.12.2010
автор: Отя