, , * , ,

...  вибілена,  обезкровлена,  кинута  на  поталу,
пальцями  ледь  ворушачи  тягнеться  до  зірок.
Ніч  за  вікном  соромиться,  бо  не  її  обрала
та,  що  не  вірить  в  спогади,  мерзнучи  до  кісток.
Тануть  ранкові  привиди  в  тій,що  мовчить  замріяно
і  не  лунає  піснею  голос  сліпих  століть.
Їй  не  мовчати  хочеться...(  час  вже  давно  відміряно),
їй  не  мовчати  хочеться,  але  вона  мовчить...

Тиждень  на  біль  розтринькаєм...краплями  назавжди
і  не  болять  їй  дотики,  густо  -  синці,синці...
Тягне  за  руку  вічністю,  краще  повз  неї  йди
там,  де  байдужість  вечора  зморшками  на  лиці...

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=227099
Рубрика: Лірика
дата надходження 07.12.2010
автор: Biryuza