Ти - весна, а я - осінь.
Ти - земля, я - вода.
І чому ми ще й досі...
Ми не вірим в дива?
Бо ж у магії вітру
Закрутив листопад
І від сонця я сліпну
Хоч накрив зорепад.
Танцювали у парі,
Лиш тремтіли нейрони.
Поєднали нас далі
І сумбурні вагони.
І нічними вогнями
У життя ти прийшов,
І загоїлись шрами -
Чудозілля знайшов.
Зупинилось дихання,
Ще й і серцебиття.
Залишилось чекання.
Що ж... Чекатиму я...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=227035
Рубрика: Лірика
дата надходження 07.12.2010
автор: НАТАЛЬКА