Утоплю' свою ненависть,
Що пригнічує життя,
Час згадати і про радість
І згорнути все сміття.
Крізь тумани, через бурі
І незвідані шляхи,
І забувши про минуле,
Йду до світлої мети.
Не одна я, не самотня,
Хоч відгукується ехо...
І ця сила незворотня
Помагає жити легко.
Як же добре, що зімною
Тепле слово й щирість звуку,
Подаровані тобою...
Та не в радість, а на муку.
Бо ковтнувши хвилю щастя
І турботи, і надії...
Захотілось жити краще!
Тут брехати не посмію.
Я трикутників не хочу.
І квадратів, паралельних...
Відчуттів забуть не зможу
Цих солодких та пекельних.
Хочу радості і смутку,
І любові до нестями.
Я дарую незабудку
Лиш тобі. Ти - мій коханий!
В синяві очей бездонних
Я знайшла свою весну
Й після слів усіх любовних
На руках твоїх засну...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=226645
Рубрика: Лірика
дата надходження 05.12.2010
автор: НАТАЛЬКА