Веди мене до сонця,
На край моїй землі,
Що бачила з віконця,
Де дім моїй зорі.
Веди мене до ранку,
Бери мене за руку,
Просидіти на ганку –
Не витримаю муку.
До місяця веди мене,
По стежці аж до гаю.
Навіщо так благать тебе?
Чому я серце краю?
Неси мене до ночі,
На рученьках своїх,
Поки томлені очі
Шукають «де б приліг»
Веди до неба краю,
Мене як немовля,
Скажи вже «я кохаю» -
І я буду твоя…
Веди із відси до кінця,
Бо я уже стомилась
Іти самою все життя,
В слід чого осліпилась.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=226617
Рубрика: Лірика
дата надходження 05.12.2010
автор: Me4tatel*niza)