Над колишніми світами стала хмарою війна,
Били, нащили, вбивали, несли дивні знамена,
Керувала тільки злоба, ненаситна жадоба,
Злого демона лиш слово, була воля лиш одна...
Полетіла через простір дужого стрільця стріла,
І убила вмить у серце ворожого вона вождя,
Була битва це за волю, за неї війна,
Всі поляжуть за свободу, віддадуть життя!
Ніякої пощади,
Дай мені челяді,
Дай мені молота,
Я піду у бій...
Промінь сонця на металі
Попадає в очі далі,
Попадає, сліпить очі,
І несе з собою біль...
Я піду до небокраю,
І від краю там відкраю
Так, кусок такий маленький
Щоб спасти цей грішний світ...
Я піду до небокраю
І від краю там відкраю
ТАК, КУСОК ТАКИЙ МАЛЕНЬКИЙ,
ЩОБ СПАСТИ ЦЕЙ ГРІШНИЙ СВІТ!
Ти іди до НЕБОКРАЮ!!
ТИ БІЖИ ЗА МНОЮ ДАЛІ,
ПОКАЖИ СВОЇ МЕДАЛІ,
РОЗКАЖИ КОГО ТИ ВБИВ,
ЗАЛИШИВ НА МЕЖІ НИВ.
Всі вмирали звідусіль і не було тому краю,
Крові лилось стільки рік, всі збирали там медалі,
Не зважали на святих, кожен рвавсь собі до влади,
Залишаючи собі якусь частину тої слави....
Все нові й нові вожді знову й знову помирали,
І ховали їх усіх у просторій, пишній залі,
Їх міняли молоді, завойовників вітали,
Щоб продовжити війну, та нових вже жертв чекали!
Ніякої пощади,
Дай мені челяді,
Дай мені молота,
Я піду у бій...
Промінь сонця на металі
Попадає в очі далі,
Попадає, сліпить очі,
І несе з собою біль...
Я піду до небокраю,
І від краю там відкраю
Так, кусок такий маленький
Щоб спасти цей грішний світ...
Свііііііііііііт......
Зашався я один, йшов лицем до світанку,
Залишитися живим, знову встати цього ранку -
Ціль у кожного була, тільки моя трохи вище:
Зупини цю війну, заліпити дірку в днищі...
Що, невже це неможливо - я ж героєм там не був,
Я один із тих свиней, перерізав і забув,
Але я того не хочу, я іду до кінця світу,
Або все це припиню, або сам засну навіки....
Я піду до небокраю,
І від краю там відкраю
Так, кусок такий маленький
Щоб спасти цей грішний світ...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=226057
Рубрика: Авторська пісня
дата надходження 02.12.2010
автор: M.E.(nachtigall)