Хмари крутило, з неба дощило...
Спостерігала людей з-за вікна.
Бідні маленькі, комахи сіренькі
бігли додому захиститись від зла.
На них споглядала, і думка припала,
що всі ми комахи на грішній Землі.
Людина не може протидіять Природі,
Коли Бог накаже, все марно тоді...
Лиш Дух наш безсмертний, Душою що зветься.
І треба про нього подбати всерйоз!..
Коли заманеться (терпець всім урветься),
То Дух лиш лишиться. Чи ще щось? Вопрос...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=225987
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 02.12.2010
автор: inna-spring