Під язиками хмар,
прозоре, мов льодяник,
теліпалось сонце.
Солодкий дим,
самітні хати
і вперті вилами
дерева в глибочінь
зітхали...
Втікав панічно
від жерців
останній з клану листопадів.
Противно клацали пащеки
гончих псів...
Мов інквізитор,
грудень наступав ...
Темніло...
Я - не журюсь.
Світанок муркотів,
пухнасто грів
мої тендітні ніжки...
Тобою виплекана я,
породи невідомої
людина... кішка?
Радієш...
02.12.2010р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=225896
Рубрика: Лірика
дата надходження 02.12.2010
автор: gala.vita