Уповільнене небо гортає бездумно години,
Засмутивши дощем те, що ще залишилось від крил…
Все червоне нагадує пір’я зі смаком провини,
Над безсонням круки, а над хмарами зоряний пил.
А над хмарами колір очей, колір щастя і волі…
Повертатиму час поки вистачить схиблених сил,
Поки осінь немов ненароком долоні і долі
Знов єднатиме звуком сердець - він ніколи не зникне…
І життя призначатиме інших на награні ролі,
А я силою стану, що виб’є колись твої вікна…
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=225726
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 01.12.2010
автор: Quadro.Tony