Без мене не краще, зі мною не гірше,
Лише тільки тиша повисне густіша.
Без мене самотньо, зі мною не страшно,
Але ти не зможеш сказати нізащо,
Що я в твоїм світі пройшла непомітно,
Не кинувши жодного взору на світло,
Що живиться в серці твоєю любов*ю,
А очі наповнює блиском й красою.
Якщо заслуговуєш ти на повагу,
Дружити зі мною отримаєш право.
Можливо я біль заглушити не зможу,
Але розібратись в собі допоможу.
Крім себе, гадають, нікого не бачу,
Бо не попрошу і не завжди пробачу.
Мене зрозуміти не просто буває
І часом в свідомість свою я тікаю.
Про мене говорять не завжди хороше,
Але це нормально. Буває солодше
За смак перемоги припинення болю,
Що раптом згасає, мов знятий рукою.
Я в світ цей прийшла не щоб буть ідеалом,
А лише щоб вчитись, як жить досконало.
Не спинять мене повсякденні тортури,
Вони це рушій для моєї натури.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=225584
Рубрика: Лірика
дата надходження 30.11.2010
автор: Ая