небо - це одвічний свідок
людських бездумних помилок,
і зіткане воно з тоненьких
легких пірїночок-ниток.
літає в небі птах-сновида.
думок людських там магістраль.
та поселилась в небі кривда,
та сковує легка печаль.
там поселилися, напевно,
безсмертя й смерть, добро і зло.
і думка є в нас недаремна,
що небо - це душі гніздо:
там є і щастя, є і горе,
там є життєве джерело,
і там достатньо всюди волі -
колись там все життя було.
і лиш вві сні ми там, на небі,
там видно, що було і є,
й зусиль ніяких нам не треба,
щоб зрозуміть життя своє.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=225414
Рубрика: Лірика
дата надходження 30.11.2010
автор: Анка