Іще не мертва та вже не жива

Іще  не  мертва  та  вже  не  жива.
Очі  незрячі  та  блаженне  тіло.
Душа  моя  у  простір  відпливла…
У  небокрай  до  коршаків  злетіла.

І  крила  впали  долілиць  на  землю.
І  стали  темно-чорні…  вже  не  білі.
І  німб,  як  що  і  був,  то  зараз  ст́емнів…
На  його  місці  мороки  присіли.

Іще  жива  ходжу  по  білім  світі,
Вдивляюся  у  вікна  чужаків.
Душа  і  тіло  одяглися  в  чорні  свити.
І  не  узріють  сяйва  своїх  днів.

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=225277
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 29.11.2010
автор: Троянда Пустелі