Останній спалах осені.
А я прошу дощів.
Сміється ранок росяний
В жоржиновім кущі.
- Давно вже літо схлинуло,
А це,- кричу,- з оман!..
Гойдається долиною
Розбуджений туман.
Ми на тепло купилися.
Прекрасна, щедра мить.
А осінь розходилася,
А осінь не спинить.
Так безсоромно лагідна,
І ніжна, як весна.
І стелиться, і ластиться,
Чого б це так вона?
Що хочете і зайвого.
І золото, й парча.
Лиш одного, звичайного
Дощу не вистача.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=225194
Рубрика: Лірика
дата надходження 29.11.2010
автор: Анна Живаго