Знов зосереджено-відсутньо зазираючи крадькома, щоб не спурхнути затриманим вдихом ауру слів вслуховуюсь наосліп відкривши себе відгуку до невпину вбираю своєю посохлою душею живу вологу з аури, що не висихає плине. по краплі зрошуючи вдихаю нарешті на повні груди геть зморена Своєю самотою й розтираю пальцями скроні щоб не відчували відсутності. Сонно скаженію вибираючись зі свого божевілля, вивертаючи його навиворіт - щоб позв'язувати десь розірвані мотузки знаю десь там буде кінець він марить крізь фіолетовий тунель світло-гарячим відсутністю тебе вільним від тебе моїм лише подихом. Обіймаю себе заплакану і наказую мрії палити коноплю а не радянські цигарки або зовсім кинути і кажу лагідно, як тільки я можу - скоро. вже дуже скоро. можливо навіть у цьому
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=225037
Рубрика: Лірика
дата надходження 28.11.2010
автор: Пиранья