Чому та біль не відпускає,
а серденько мовчить.
Воно у гру зі мною грає,
а іноді кричить
і просить просить схаменитись
рану загоїти й напитись
такого трунку згуби і
поцілунків порятунку.
Всерівно, тільки б не тікати
про тебе завжди пам"ятати.
Про ніжні руки, тонкі пальці
солодкі губи,ніжні танці...
О, яка ж та мила навіть мука,
що в серці моїм ще живе
і спогад теплий і розлука
Усе моє, усе моє.
Воно й твоє, бо знаю любиш.
Можливо менше
все ж забудеш.
Та ладно, в нас є сьогодні,
а тут так солодко й в безодню
манить, тяне і палає
І ніби щось у серці грає
мелодія. її не чути
лиш ти один зможеш збагнути
Що зараз коїться...ммм...твій запах...
рана не гоїться. Мій запал...
О! Краще б я тебе не знала
і в прірву цю би не упала.
Тепер тону і захлинаюсь
У власному гріху не каюсь.
А ти мовчиш, ніби не бачиш
можливо сам тихенько плачеш.
Безвихідь! Знаю не врятуєш
і розумію що загубиш
себе, мене, нашу надію
на казку, рай.Лелію мрію.
О, спогади й бажання!
Прошу вас не вмирайте
У серце моє залягайте
солодким медом, цукром,а не ядом.
Щоб ця любов здалась квітучим садом
який би цвів завжди.
Благаю, ти прийди і залишися назавжди!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=224059
Рубрика: Лірика
дата надходження 23.11.2010
автор: та що танцює з вітром