Коли запахне весною…
Сідає Сонце ген за лісом,
Неначе відлітає вдаль.
Воно зникає, ніч надходить
І на душі росте печаль.
Дуби завмерли у спокої,
Скидають жолуді униз.
І перша зірка, ніби привид,
З’явилась так, як ти колись.
Повіє вітер. Лист осінній
Мені лягатиме до ніг.
Роки пройшли, роки минули,
А я забуть тебе не зміг.
І коли дуб запах весною,
Вогонь у грудях запалав.
Я цілу ніч, мов був з тобою,
Про юність згадував - не спав.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=223918
Рубрика: Лірика
дата надходження 23.11.2010
автор: Віталій Назарук