Грає сон мій у сюрреалізм, все картини і дивні звуки -
Хмари темні, ніч, вітер вікна розбиває і ріже руки.
Під ногами темніє пустка і маскується в колір крові,
Та жбурляє норд-вест в обличчя недопалки все паперові.
Холод горло безжально ріже і сміється мені. В долонях
Залишилось зім*яте пір*я, відблиск сонця на темних зорях.
Дощ періщить повз парасолю, наскрізь в тіло і серце лине,
Невагомість таїться з боку і дороги гойдає линву.
Пам*ять все ще шматки збирає, і складає слів метастази
Як осіннє листя у купи, тільки все не горить, зараза.
Тільки тліє той дим, в легенях зупиняючи кожний подих.
Без повітря дерева гинуть, залишивши неспокій в нотах.
Тих, що скрипка зіграє згодом, чи зіграти могла б - несила
Вже почути. І зрозуміти чому все стало чорно-біле.
І парканами мрій скелети, що забули шляхи додому -
Все шукають в німих міжряддях помилки, провини і коми.
Із-за обрію шепіт мойри, і погрожує нескінченність
Всі надії і сподівання заховати в нудну буденність.
Дорогами, перехрестями сліди твої залишилися -
Не загоїть їх зливами, і снігам їм теж не скоритися.
Прокидаюсь раптово, стомленим, кисень ковтаю жменями.
Холодне чоло, кавою і безглуздими ніч ідеями
Сон закінчила. Та реальність надягає ті самі звуки -
Хмари темні...
ніч...
вітер вікна
розбиває...
І ріже руки.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=223477
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 21.11.2010
автор: Quadro.Tony