Моя свобода – це стертий сніданок
З полотен Далі, що висять на стінах.
Зализую рани, приходить світанок
Промінчик свободи у моїх вікнах.
Сходи, що в небо ведуть… і гітара…
Струни порвались, немов моя вена.
Сонячна крапля із неба упала,
Порожніми стінами вабить Сцена.
Спокуса напитись згубилась даремно.
Може, все ж таки вип’ю пива?
Свідомість пропала, це вже напевно.
Ти кажеш, це я у всьому винна?
Вітер по вікнах, пронизує рани.
Дві гітари в кутку мовчки стогнуть.
Не вода, моя кров крапає з крану.
Коли вже нарешті мрії всі здохнуть?
Забути спокуси і зникнути в світлі…
Очі порожні дивляться в темряву.
Світла нема, це жертва світові.
Світові злому, світові мертвому..
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=223453
Рубрика: Лірика
дата надходження 20.11.2010
автор: Шалена помаранча Лорна