А давай з тобою будемо трошки ближчими?
Ти завари собі кави, я - чашечку чаю.
І в унісон ковтками ми станемо рідними.
Мені тут так самотньо. Тобі там… Я скучаю…
А давай з тобою злетимо в прірву безодні?
З будинку, де ти ще вчора дивилась на зорі.
А хочеш, зробимо разом це саме сьогодні?
І нехай інші думають, що ми наче хворі.
А давай з тобою напишемо вірш на руках?
Олівцями зі стержнями кольору бірюзи.
Й не зітремо його, нехай залишиться в віках.
У цім листопаді, під звук негучної грози.
А давай… Просто будемо – просто я, просто ти?
І телефонні розмови зробляться звичками.
Й завтра уранці не забудь залишити листи,
Які я читатиму навіть під тьмяними свічками.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=223283
Рубрика: Присвячення
дата надходження 20.11.2010
автор: Троянда Пустелі