І цілого світу замало,
Світити не будуть світи,
Я був і мене в мить не стало,
Я мертвий, в душі не живий.
Убили і тіло до крові,
Розрізали на половини,
Нема, не знайшли там любові,
Життя зупинився годинник.
Не вічний і зараз зникає,
Куди ти втікаєш мій час?
Я є, та мене вже не має,
Навколо і скрізь серед вас.
Я спогад який ви забули,
Не знаний, невідома омана,
Не спали але серцем заснули,
Рубцем залишається рана.
Допоки не треба овацій,
Такий як і ви я ніщо,
В рядках цих немає вже рацій,
Не плескайте, досить, за що?!
Я мертвий, в душі нездоровий,
Сміюся із ваших я сліз,
На зовні будую хороми,
Зсередини брудом заріс.
Убийте, убийте назавжди,
Не хочу й не можу, я мрець!
Нема у словах цих вже правди,
Несправжній вдягнув я вінець.
7.11.2010
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=222579
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 16.11.2010
автор: КРІПАКОС