Сьогодні ти від мене так далеко,
Занадто, щоб до гробу клястися в коханні,
Мене від холоду рятує, справді, -
Твоя невидима рука, і ані
Гріх, ні каяття уже цього не варті.
А в ніч оцю нуртує дивна пристрасть,
Від подихів тремтить вогонь свічі,
На стелі тіні бісяться... І місяць...
А світ прислухався, мовчить…
Схрестили ніч і день свої мечі.
Підемо по снігах, по білій, зимній ваті,
Рука в руці, за сотнями шляхів…
Туди, - де вже весна позначена на карті.
Підем, погойдуючись, наче п’яні,
І очі в очі... У печаль, за три меридіани.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=222241
Рубрика: Iнтимна лірика
дата надходження 15.11.2010
автор: Лана Сянська