Я божеволію, мабуть,
І розум вже від мене відцурався
Ти говорив мені "забудь"
Та й сам забути не старався.
Нагадував про себе дуже часто,
Дзвонив, питав "як справи в тебе там?"
Подарував мені шматочок щастя,
І говорив "нікому не віддам".
Я божеволію, як згадую той час,
Коли удвох були на цілім світі,
І зупинялось все навколо нас
Й хотілося за небокрай летіти..
Так все це швидко промайнуло,
Чужі один для одного ми стали.
Де те кохання, що колись так спалахнуло
І що робити далі ми не знали..
Я божеволію, а ти в чужих обіймах,
Проводиш дні свої так й ночі,
А потім звониш і говориш "я приїду"
Та не спитав, чи я так бути хочу.
Бажаю щастя я тобі від серця всього,
Не склалося у нас, ну так і треба,
Та не чіпай лиш божевільну, в душі хвору.
У неї інший світ і вже без тебе..
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=222081
Рубрика: Лірика
дата надходження 14.11.2010
автор: Лiка Д.