Даєш свою руку, мов мапу життя,
вкладаєш уздовж борозни,
цілуючи серце на тонкому зап"ястку...
Ти мій погляд спіймаєш всім небом,
щоб відбилась у люстрі душі.
У тебе під віями мов у хатинці зігріюсь...
Ти стоятимеш міцно посеред долі,
Дубом кремезним розлогим.
Притулюсь до кори пелюстками ромашки...
Смолоскипом забуту мене схаменеш,
самоту, мов печеру освітиш.
Антрацитом віддамся язикам пожадання!
...нині варто згоріти...
...нині варто кохати...
12.11.2010р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=221641
Рубрика: Iнтимна лірика
дата надходження 12.11.2010
автор: gala.vita