Печаль від серця відведи -
про це щоденно я молюся,
та в душу заповза, мов гусінь
лиха супутниця біди.
Від зла й образи захисти,
у вірі укріпи навіки,
влий світла під мої повіки
в дні холоду і самоти.
Дай людям користь принести,
хоч трішки світ змінить на краще,
аби давно спочилий пращур
майбутній день мені простив.
Своє призначення земне
ущерть наповнить вищим змістом.
Не просто бути - пити, їсти
в цей світ покликано мене.
Я певна цього... Боже, дай
мені надію, мудрість, силу.
За все, о чім тебе просила -
у судній день мене спитай!
Не дай обтяжитись пустим,
не дай спіткнутися півкроком,
щоб не зронити ненароком
те, що належить донести.
Дай крила мудрості, молю -
аби душа сягнула висі.
До серця словом озовися
в час ніжності і мить жалю
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=221459
Рубрика: Лірика
дата надходження 11.11.2010
автор: Omega