Бачиш, пухнастеє небо
вкладається білим котом
на дахи і розлогі дерева,
лапкою трога стареньке авто...
Примружують очі лукаві
золоті ліхтарі, мов рибини
запливають у руки ласкаві,
в тенета гілок горобини.
Зорі стрибають , мов білки
діамантові крешуть горіхи...
Гамаками від гілки на гілку
павучата прив"язують літо...
Я торкаюся осені сміло,
забираючись глибоко в сутність,
розчиняюся цукром грайливо
у рудому твоєму кожусі...
Між травинки твої посивілі
і пошерхлі від вітру думки
я занурюю гребні старинні,
щоб вичесувать суму голки...
...Нахилися до мене і цьомни
теплу щічку, чи вушко, чи носик.
Ранок розв"яже сонні припони
і крила розправить пристрасті дотик...
Бачиш, пухнастеє небо таємно
зазирає в шпаринку душі молодої.
Всміхається осінь, мов легінь,
дарує бурштинові знаки любові...
10.11.2010р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=221248
Рубрика: Iнтимна лірика
дата надходження 10.11.2010
автор: gala.vita