…Як мало Ви про себе говорили!..
Лиш мовчки опускали вії вниз.
А я була, мов звабниця Даліла,
А Ви тепер король, Ви вже не принц.
Несміло підіймали сірі очі,
А я в думках благала: «Обійміть!»
А дні уже на сто хвилин коротші,
Тому така безцінна кожна мить.
Ви чули як прискорено у грудях
Клекоче птах на вісім всіх октав?
Давайте ми обмежимось абсурдом
Незв’язаних сюжетів до вистав.
Придумайте одну просту причину
Чому Ви так глибоко у мені.
І може, відчайдушно я зупиню
На сто хвилин коротші світлі дні.
Я далі так не можу. Ви привили
Бутон із свіжих квітів в мій пустир.
Як мало Ви про себе говорили!..
Я знаю, - Ви інакше не могли.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=219944
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 03.11.2010
автор: Halyna