В каламутному небі навіть не пахне просвітленням
Навіть місяць не жовтий, він тАкож здається вилиняв
Потьмянілі зірки вже не світять, а ледве жевріють
Апокаліпсис поруч, та мабуть для когось вже він є
Неживе мабуть скоро живою природою стане
Мов мурашки снують дальнобійники по автобану
Замість ластівки в небі розправляє крила вже Боїнг
Ти до цього звик, та це вже мабуть стане тобою
І вода в ріках-венах давно уже стала червона
Дохла риба вспливає, а пташка померла тоне
І не день, і не два, і не місяць ти будеш шукати
Той шматочок землі. у якому нема хімікатів
Вода в пластику? Звикли! тепер вже повітря у банках!
Дим з заводів тепер замінив нам тумани зранку
Це колись називалось Земля, а тепер це все БІЗНЕС
Та чомусь і не бачить ніхто, що вертатися пізно
І люди без тями не люди вже - а заблукалі пси
Самі йдуть на зустріч, не вірячи в Апокаліпсис
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=219163
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 30.10.2010
автор: MC_Yorick