Тягає ніч посудину безсоння.
Зірки до тисячі рахую, мов баранів.
Пітніють обрія долоні,
Коли мене туманами вкриває...
Розлий по келихах три ночі,
Останні краплі злизуй з обідка.
Солодкий присмак і тягучий
У груш з жовтневого садка.
І ти прилипнеш поцілунків роєм,
Торкнешся соковитого пізнання
І будеш думать, що ніхто не чує
Там-тамів серця і моє камлання...
Танцює все - дахи, фіранки й зорі...
Кружляє аромат нічних симфоній,
Написаних тонким пером любові...
Це ти несеш мене на троні!!!
Тріпочуть крильця ніжно-волохаті
На теплому плечі лоскочучих думок.
Нічних метеликів я буду рахувати,
Солодких спогадів висмоктувать димок...
29.10.2010р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=218843
Рубрика: Iнтимна лірика
дата надходження 29.10.2010
автор: gala.vita