Холодний вітер студить груди:
Там досі тліє почуття
Для тебе я давно Іуда
У мене ти навік – свята…
Порожнім поглядом розріжу небо:
Те небо, де колись сміялась ти…
Лише пір’їсті хмари-стебла,
Наївної ще посмішки сліди.
Та прошу: не благай ніколи
Із криком серця «відпусти»
Політ твій вище від моєї волі
У тебе є свій шлях.
Лети!
Той вечір розчинився у образах
Тумані фар червоного авто
Крізь осені років летить єдина фраза
Що тихо мовив пан Ніхто…
Роки очистять твою пам'ять
Від брухту непотрібних смс
Моє життя – лиш сіра пляма
У закутку душі, далеко десь…
Я прошу: не благай ніколи
Із болем і тремтінням «відпусти»
Політ цей вище від твоєї долі
У тебе є мета.
Щасти!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=21872
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 26.02.2007
автор: Massimo