Волали мертві: "Відомсти!"
І ми писали рапорти
І рвались на чужі фронти -
І я, і ти.
Але кому я мстити мав?
Тому, хто землю захищав
Свою від зайди-чужака,
Хто корчився від куль АК,
Хто спав під плотом, бо дувал
Був перетворений в завал,
А ДШК смертельний шал
Скосив родину наповал...
Та ми писали рапорти,
В далекі їхали світи.
Вбивали нас, вбивали ми.
Роки воєнної чуми
Зламали багатьох із нас,
Хто вижив, хто в полон не здавсь.
Колись герої, нині ж чуть,
Що нас фашистами зовуть,
Аґентами КПРС,
Порівнюючи із СС.
Нема в нас, кажуть, майбуття.
Але ж не знають до пуття
Сучасні судді, що в той час
Безчестям видалось для нас
Відсиджуватися, коли
Брати і друзі полягли.
Тому й писали рапорти
І їхали в чужі світи.
Не нагороди ради, ні,
Вручили долю ми війні.
Не для ганьби і каяття
На карту ставили життя.
Не дорікайте нам, бо ми
Були свого часу дітьми.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=217821
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 24.10.2010
автор: Yuriy Chanyz