Знімаючи косметику
Я знімаю маску з обличчя
І мене справжню впізнають не всі
А в мене паморочиться в серці
Від високого неба
В обіймах дощу
Люди! Не ходіть по калюжах
Це все одно, що топтати хмари
А це не ввічливо, а це не можна
Я візьму люстерко
І буду пускати сонячних зайчиків
У вікно навпроти а їх ніхто не спіймає
Бо там тихо
Бо там нікого
І коли самотність приповзе до мене
Я піду гуляти комусь на зустріч
Перестрибуючи калюжі.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=217644
Рубрика: Верлібр
дата надходження 22.10.2010
автор: Анна Кириленко