Вечір похапцем зорі ховає в кишенях з дірками
І розгойдує тьмяний ліхтар, закликаючи зиму.
Оберемки думок застигають непевними снами –
Віддавай їх мені, обміняй на загублену риму...
Понесу їх подалі в холодні і згубні болота,
І загину – з туманних країв ще ніхто не вертався.
Ну а ти посміхнешся весною, відчувши свободу,
Клаптик неба і сонце, якому колись сповідався…
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=216961
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 19.10.2010
автор: Quadro.Tony