Я граюся у піжмурки зі Всесвітом.
Мандрую між світами в своїх снах.
І гордістю давно вже не розбещена.
І радістю наповнюю свій шлях!
Та знов сама! Хоч ким я є натхненна!
Та знов сама! Лікую рани любих душ!
І все сама! Неначе навіжена!
Собі пишу – «До щастя кроком руш!»…
А мріється про того, хто спокійно,
За руку візьме й далі поведе,
Туди, де все вже так, як зараз мрію,
Туди, де вже магнолія цвіте…
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=216815
Рубрика: Лірика
дата надходження 18.10.2010
автор: Sonyanka