Я дивлюся на тебе, ти ховаєш обличчя,
Моє сердце згасає у твоїх руках.
Я шукав тебе довгі роки і сторіччя
Та згубилися ми в паралельних світах.
У очах твоїх вогник, я знову палаю
Втратив розум посеред зелених комет...
- Може зайдем до тебе, та вип'ємо чаю...
Відмовляєшся ти. Я прогавив момент.
Розкажи мені доле, де діти кохання?
Задовбала до відчаю та самота!
Розриває на шмаття тойбічне бажання,
Але мрії даремні, і ти вже не та.
Та побачили мабуть купідони із неба
Вуркотіли мені: "Ти надій не втрачай"!
Подзвонила... і знову я мчуся до тебе,
Значить все ж таки вип'ємо грьобаний чай.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=216793
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 18.10.2010
автор: Самозванец