- Я Тебе бачу, ну, а ти??
Ти бачиш мене як учора??
Мені сказали далі йти,
Хай Смерть плете свої узори..
Сказали мені, й я боюсь..
Боюсь від страху не зомліти..
З ножем в руці Долі корюсь,
Плекаю мрію, щоб злетіти..
Кайдани рву пучком думок!!
Стискаю кров й росу укучі..
Вкрала життя в шести квіток
Й ступа на рани я болючі..
..кажан злетів.. а в серці страх –
Це знак поганий, вісник Долі –
Невдовзі всьому прийде крах,
Бо я у сьомім Пекла колі..
Я ріжу ненависть сліпу
І кровоточу від Любові,
Що дала жить мені жагу,
І знов цей присмак – присмак КРОВІ!!
Отрута п*янить.. дикий крик
Розбив, мов тиша, безкінечність.
Я чую ніжник тигра рик,
Кривавий ворон лине в вічність..
А ти.. що скажеш мені Ти??
Я збожеволіла?? А, може,
Підтримаєш, щоб далі йти??
Чи готувати Тобі ложе??
Чи це фантазія моя,
Що у душі життя благає??
Та я сумлінна і проста..
До чого це?? Ти сам все знаєш..
Чекаю відповідь твою
І так чекатиму довіку..
Тобі одному я корюсь:
Не Звірю і не Чоловіку..
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=216279
Рубрика: Iнтимна лірика
дата надходження 15.10.2010
автор: Доця Люцифера