Люблю, коли осінній вечір
На землю сутінки кида.
Слова в цей час тут недоречні...
Опалий лист несе вода...
Все затихає, навіть вітер
В пожовклім листі тихо спить.
В такий ось час тебе зустріти-
Це щастя мить мені зловить...
Та серце, серце! Що з тобою?
Чи вже не дихаєш? Мовчиш?
Ти знов заплутане журбою:
Не знімеш крил, не полетиш...
Осіння знов печаль безмірна.
А листя падає, тремтить.
Та десь любов твоя невірна
У снах до іншої летить.
Чудова ця краса осіння!
То враз зірветься заметіль.
А то почую голосіння
по тій душі, ще дорогій.
За що люблю тебе - не знаю.
Ти, ніби літо без квіток.
А я люблю тебе, страждаю.
У спеку ти води ковток.
Душі немає: там пустеля.
Сама це бачу, та люблю.
Моя ти пісня невесела!!
Тебе люблю-себе гублю!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=216209
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 15.10.2010
автор: Н-А-Д-І-Я