Побачив тоді світ з двох зол найгірше
І допоміг гуртом фашизм здолати,
Але тобі не стало, нене, ліпше,
Бо і той "кращий" був для тебе катом.
І знову біль, тривога і страждання,
Що найгидкіші в світі злодіяння
Приписують за поклик твій до волі.
Стравили у бою із братом брата,
Ридає знову безутішна мати
Від передсмертних вигуків героїв.
Закінчившись для всіх у сорок п"ятім,
Війна лишила попіл і руїни,
Лиш ти не перестала воювати
Воістину безсмертна, Україно!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=214279
Рубрика: Сонет, канцон, рондо
дата надходження 04.10.2010
автор: Борода