Золоте волосся, коси попід стопи,
Відблиск талий сонця, а вуста, як мед.
Йде несміло боса по холодних тропах
Осінь в колір щастя, тон душі – у злет.
Кленове бадилля ніжною рукою
Відгортає сміло. Очі, мов смарагд.
А солодкий голос чистою рікою
Ллється тишиною, наче шоколад.
Дівчина-чаклунка знову ворожила:
Осінь в колір щастя, дощ у тон життя.
Знов у мою долю зорі погубила
Сила невідома, двох шляхів злиття.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=213856
Рубрика: Пейзажна лірика
дата надходження 01.10.2010
автор: Halyna