лягла крізь ніч легка межа
і тонко вигострила леза
і ти лежиш мов антитеза
до болю лагідним ножам
у мить вгризаєшся прекрасну
і ріжеш губи в кров і ясна
і не настачити річок
що по межі ножа розлиті
крізь пальці вислизають миті
перетікаючи в ніщо
перетікаючи в поразки
шепочуть нам: життя це казка
застиг тривимірно твій час
і дотик рук висить над лезом
і проливає сік береза
формує образи образ
і вписує тебе у простір
де все до болю ясно й просто
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=213740
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 01.10.2010
автор: Сергій П*ятаченко