Вона любила грішно, як ніхто.
Благала мати: "Бійся, дочко, Бога!"
На плечі мовчки кинула пальто,
і силует розтанув за порогом.
Йшла в заметіль, хуртечу навісну,
шалене серце в грудях билось дзвінко.
Воно безтямно кликало весну,
як до любові грішно прагла жінка.
Вона кохала.Вітер рвав пальто,
і снігову пилюку кидав в очі.
Йшла в темряву. Спинилося авто.
Відкрились дверці. Зникла серед ночі.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=213675
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 30.09.2010
автор: Omega