Не можна бути справжнім на папері,
А по життю цуратися людей,
Чим далі в ліс…тим красивіші двері,
Чим далі в себе, – ти лишень спудей.
Не можна за папір сховати очі,
Слова, що з вуст зриваються самі.
Що є в уяві, то не є пророчим,
Що не згоріло, піде в пересів…
Не пересій себе бажаним й справжнім,
Згорай щодень, щоб виграти цей бій!
Будь лиш собою – вільним, епатажним
Не на папері, а життям своїм!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=213324
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 28.09.2010
автор: zvitka09