Я нетутешня, знайда, прИйшла, зАйшла,
Я - тінь, а може відображення когось,
І глипа ніч на мене: "Хто ти? Айша?
Та змили хвилі вже сліди твоїх підошв".
Плаского сонця круг одвічний
Малює обриси чужих мені облич,
У очі місяць лезом сталі тицьнув-
Того , кого ти хочеш,- вже не клич.
І десь солодкість на устах поділась,
І в груди вп"ялося гадючине ікло,
Завмерло і спітніло тіло,-
Завершилось... зотліло... запекло.
Вітрин блищання у неону світлі,
З них манекени шкіряться мені,
А на бруківці розмивають бліки
Осіннім світлом розпашілі ліхтарі.
Я тут. Я тут... Вдягаю знову крила,
Прикріплюю ґумкАми до спини,
І вітер з весту напина свої вітрила,
Я полечу... із ним туди, де ти.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=212851
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 26.09.2010
автор: Лана Сянська