Я легковажу на походження, вік, расу,
Я зближуюсь з людьми, з їх власним духом,
Це символ необмеженої віри.
Усім! Усім!* хай інші ігнорують, що є в них,
Я напишу поему злу, я його також урочисто відзначу,
Я й сам наповнений і добром і злом, і моя нація так само – і я підтверджую
цей факт – немає зла,
(Чи якщо є, тоді скажу я так: чи важливіше тобі, а чи землі, а чи мені
воно за всі інші речі?)
Я, що вів багатьох і що сам йшов за багатьма, урочисто відкриваю віровчення, я
спускаюся на арену,
(Так може бути, що призначено мені гучно кричати там,
горлати переможно,
Хто знає? може цей мій крик злетить від мене і ширятиме над всім.)
Ось це усе не просто так,
Я кажу: уся земля, всі зорі в небесах – для цього віровчення.
Я кажу: ні одному, ніколи не було достатньо напів-віри,
Ніхто, ніколи не обожнював, не вірив пів-достатьно,
Ніхто не міркував, наскільки божественний він сам, і наскільки
безхмарне майбутнє.
Я кажу: ця істинна і незмінна шляхетність цих Штатів мусить бути
їх релігією,
Протилежні риси не істині і не шляхетні;
(Ні характер, ні життя – достойним не буде без цієї релігії,
Ні земля, ні чоловік чи жінка – [ніщо] без цієї релігії.)
____________________________________________________
*в оригіналі – латиною: Omnes! Omnes! – всякий, всі, загалом
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=212809
Рубрика: Поетичні переклади
дата надходження 25.09.2010
автор: Волт Вітмен