Я закриваюсь від світу власними долонями.
Хтось скаже, що це безглуздя, дарма...
Але навкруги йде суцільна війна,
і хтось та й зачепить своїми патронами.
Хтось вирве з грудей серце вже не живе
хтось плюне у місце порожнього ступору...
І вже не залишиться іншого вибору,
як здатись безвинно - гарматами рве...
Ба навіть струмки червоніють невдумливо,
і наче реве кожна хвиля від зла.
Залишать вмирати в землі немовля
всі ті, кому байдуже, кому все куплено...
Та очі вже вкотре не хочуть цих мук...
І душить...Так душить людська павутина.
Я краще в душі буду знову дитина,
сховаюсь від світу за ширмою рук...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=212675
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 24.09.2010
автор: Easy rain