Холодні краплі котяться по склі...
По склі вікон,які неначе ґрати
В тюрмі речей,котрі зникають в млі
В фортеці,де нема куди тікати
Хотів би бути вітром,що летить у даль
Хотів би бути сонцем,що дарує світло
Та все так само,тільки лиш печаль
Зїда останні крапельки повітря…
І дихання важким моє стає
А серце моє губиться десь в тінях
Одне-єдине тільки сили додає-
Це спогади про рук наших сплетіння…
Усмішка твоя нищить чорні хмари,
Котрі заполонили серденько моє.
Не знаю я-кохання це-чи чари
Та впевнений,що це-щось не земне….
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=212617
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 24.09.2010
автор: Inglar Vendetta