Як тонко брунатний павук
Пряде золоту осінь,
І листя паде до рук,
П‘ють із виногрон оси.
У світ розлетілись сини.
Чому так тривожно? Не знаю.
Ще й досі приходять сни
З минулого нашого раю.
Де ми ще такі молоді,
Де бавлять дітей янголята,
І спокій на теплій груді,
Й довіра в очах маляти.
І знову кричать журавлі,
Розкраює плач їх душу.
Я грудку тримаю землі -
Колись нею стати мушу.
І знову дощі крізь час,
Задавнені колють рани.
На клавішах фортепіано
Осінній звучить парафраз.
21.09.2010р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=212300
Рубрика: Лірика
дата надходження 22.09.2010
автор: isabel