* * *

Я  знаю,  що  часу  доволі  вже  втрачено,
що  втомлені  нами  самотні  думки,
хоч  власними  втіхами  сповна  відплачено
за  всі  непочуті  жадані  дзвінки.

Чомусь  не  хотілося  знати  про  завтрашнє,
лиш  голками  гострими  б'є  в  животі.
Здаволося,  бути  так  просто  відважними,
та  цим  і  не  пахне  у  нашім  житті.

Занадто  невправно  йти  в  ногу  зі  звичками,
коли  наші  душі  прив'язує  страх.
У  відстань  два  метри  поміж  електричками
ми  можем  триматися  мужньо  в  руках.

Давай,  будь  як  завжди  стіною  камінною,
мене  пожалівши,  -  вбиваючи  тим.
Ти  будеш  завжди  дорогою  людиною,
що  присмаком  стала  солодким  й  терпким.

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=211916
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 20.09.2010
автор: Halyna