"Все частіше і частіше з"являються приступи апатіїї, болю...."
Біль - це слово протилежне слову насолода, радість, щастя, це зрозуміло і дурню . Отже, висновок - ми всі дурні. Не пізнавши білЬ,не зрозуміЄш сенсу життя . Можливо....*****, але тій людині, яка від народження звикла думати не двома півкулями, які знаходяться в просторі голови, а "дупою", нічого не поможе. Вернімось до теми. Всі пізнають біль. Просто кожен по-різному сприймаЄ: глибокої філософії нема, вона викладена самими людьми у тій чи іншій формі, так само і біль, реалізуЄться, як і людина, у тій чи іншій формі. Моя особиста думка >? Яка з"явилась в результаті проходження імпульсів через кожну клітину, отруЄного думками організму, і пробрила шлях до кори головного мозку - біль складова частина суспільства.
"З"їж свій біль не зважаючи, на можливість втратити душевну цноту, можливо тоді ти очистиш свою кляту голову від паршивих думок"
Біль неможливо цілком вбити, знищити, викоренити зі своЄї убогої, мізерної, спаленої, витоптаної людськими кроками душі. Його можна тільки заглушити. Хм..... Випивка - не допомагаЄ, тільки реальніше заганяє в глухий кут, ще більше рве і заражує організм усвідомленням, що це не мине. І на другий день тобі знов схочеться випити.Ти просто втрачаЄш свідомість, контроль, перетворюючись на тупу, безжалісну, підпорядковану ієрархії природніх інстинктів тварини, тварині. Кожна людина по-різному прийме біль, його плід. Інколи біль дає можливість почати все з чистого аркуша. Але знов ж таки, хто вам сказав, що цей початок буде щасливим для норм. функціонування і стану вашого організму:? Якщо вже відчув руйнівну дію, то потрібно навчитись жити з ним, як з жуком-гробовиком, який знищує залишки трупа здорового глузду вашого "йа".І нехай мене впіздує "грім серед ясного неба", якщо я сказав неправду. Я пишу про біль, відчуваюи його, моє єство розповідає вам про нього, тому що, він з"їдаЄ органи, тупими ланцюгами сковуЄ поріг мого розуму, мого щастя, моєї надії.
Хтозна, можливо "колись все мине ", і біль відпустить моє понищене нутро, проте допоки я цього не схочу, він сидітиме в мені і буде частиною мене. Біль викликаЄться рядами інших паскуд, яко 3-ох своїх друзів: наївності, тупості, злості. Без них неможливе повноцінне існування персонажу біль. Що ж повернемося до реальності ...
Реальність наступна: підсвідомість, як тупий мазахіст, у якого в голові нема нічого, окрім датчику по вимірянню поглинутого болю, не хоче зупинятись, приймає наступні порції "ширки", знаючи, що колись буде кінець всього...
Можливо для самого розуму мого, біль - це "хавчик", завдяки якому, нібито насичуЄться, знаючи, що це токсикуЄ його. Але так робить "бо ж треба шось бля хавати ". В процесі перетравлення болю формуЄться "дика пустка". Інакше кажучи все починаЄться знову...процес денатурації не присутній, зв"язок з абонентом ціЄї паршивої реальності відсутній... Він не втрачений на зовсім, тільки на певний, невизначений час...
6 ранку.... ПриЄмних снів, дитино
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=211409
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 18.09.2010
автор: ImmortalPsycho