Парабола
Крива парабола гріха –
пів-тінь, пів-світло – більш нічого.
В розриві сутінку нічного
молитва вічності стиха.
Був сон, розтерзаний на пні,
і в нім короткі інтервали –
вітри пелюстки обривали,
топили в сутінків на дні.
А що у світлім тремі уст,
і хто завбачливо посвідчить –
чи самота, чи сум, чи відчай,
чи тиші невловимий хруст,
чи не приручених висот
хмільне нестримне божевілля,
чи світ святим благоговінням,
чи болю висохлий осот?
Душа під шлейфом таємниць -
то у скорботі, то весела,
то пророста пагінням зела,
то пада в розпачеві ниць.
Стікає мужністю одна –
і не розвінчана, й не скресла –
так на воді простерті весла
не дістають коралів з дна.
Сплива минулого іржа
вслід за водою-течією.
Пита ріка – була чиєю?
У відповідь -
усім чужа.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=210841
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 14.09.2010
автор: Omega